100 дат з передісторії Нікополя

IV-II тис. до Р.Х. – перебування на території сучасного м. Нікополя індоарійських скотарських племен. Виникнення Нікопольського курганного поля, де найбільшим курганом була Висока Могила висотою до 7 м (знаходилася на території спортклубу «Електрометалург»).

VII-III ст. до Р.Х. – територія сучасного Нікополя входила до складу володінь царських скіфів.

В ІV-III ст. до Р.Х. тут знаходились скіфські поселення – супутники столиці Великої Скіфії, відомої в науковій літературі як Кам’янське городище (на території смт Кам’янка-Дніпровська Запорізької області).

III-IV ст. від Р.Х. – входження території до складу Готської держави. В цій місцевості, на березі Дніпра був страчений св. Микита – готський воїн, який сповідував християнство.

VI-XII ст. – на місці сучасного м. Нікополя був перетин великого шляху «Із варяг в греки» з Соляним шляхом із Криму.

Середина XVІ ст. – виникнення на о. Томаківці (20 км на схід від сучасного Нікополя) першої Запорозької Січі.

2 липня 1594 р. – перша письмова згадка про місцевість Микитин Ріг та Лису гору (територія сучасного м. Нікополя) у щоденнику Посла Священної Римської імперії Е. Лясоти, що перебував на Базавлуцькій Запорозькій Січі. Він зазначив, що між Микитиним Рогом та Кам’яним Затоном (на лівому березі Дніпра) існує татарська переправа.

1627 р. – у Московському царстві видана «Книга Великому Креслюнку» (складеному в 1598 р.), в якій згадується про місцевість Микитин Ріг та Лиса Гора.

1639 р. – старшина і козаки Війська Запорозького заснували місто-фортецю Січ в урочище Микитин Ріг та організували систему сторожових постів навколо неї. Вони виконували постанову Сейму Речі Посполитої «Ординація Війська Запорозького», за якою козацькі полки повинні були захищати Запорожжя і перешкоджати татарами використовувати переправи через Дніпро, у тому числі між Микитиним Рогом і Кам’яним Затоном

1639 р. – французький військовий інженер-архітектор та капітан польської королівської армії Г. де Боплан склав мапу «Частина ріки Борисфен за порогами, що називається в народі Запорожжя (звідки козаки називаються запорожцями) від острова Хортиця до моря Евксинського», де вперше показано урочище «Miketin R.».

Січень 1648 р. – повстання та перший бій українських козаків на чолі з Б. Хмельницьким проти поляків та визволення від них Микитинської Січі й Запорожжя. Початок національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття.

Січень-квітень 1648 р. – формування Б. Хмельницьким на Микитинській Січі повстанської армії, дипломатичні переговори з Кримським ханством про воєнний союз, який був підписаний у Бахчисараї, та проведення через своїх представників антипольської агітації серед українського народу.

19 квітня 1648 р. (за ст.ст.) – Велика козацька рада у Микитинській Січі обрала Богдана Хмельницького Гетьманом Війська Запорозького та вручила йому гетьманські клейноди. Цим було завершено початок відродження державності українського як Української козацької держави (1648-1775 рр.)

22 квітня 1648 р. (за ст.ст.) – Б. Хмельницький на чолі козацької армії разом з татарським військом вирушив з Микитинської Січі на Жовті Води назустріч польським військам під командуванням С. Потоцького.

Лютий 1650 р. – повстання козаків під керівництвом Худолія на Запорожжі проти Б. Хмельницького та його придушення гетьманськими військами, які зайняли Січ.

1667 р. – перша документальна згадка про козацький перевіз Чортомлицької Січі між Микитиним Рогом та Кам’яним Затоном.

1710-і ­– 1734 рр. – перебування Микитиного Перевозу Війська Запорізького під протекторатом Кримського ханства та Турецької імперії.

1734 р. – Микитин Перевіз під протекторатом Російської імперії. Поруч з ним командування російської армії влаштувало «Никитинскую заставу».

1764 р. – відмова імператриці Катерини ІІ кошовій старшині Війська Запорозького Низового про перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу.

4 червня 1775 р. – Під час операції по знищенню Нової Січі російські війська захопили Микитин Перевіз, який було приєднано до Новоросійської губернії.

9 вересня 1775 р. – Катерина ІІ ухвалила пропозицію графа Г. Потьомкіна будувати на місці Микитиного Перевозу міста Слав’янськ, яка так і не була реалізована.

5 лютого 1776 р. – Сенат Російської імперії видав Указ про організацію Микитинської митниці.

30 березня 1780 р. – перший документ («План вновь проектированного укрепления Никополь, что преже назывался Никитин Перевоз для содержания воинской команды одного батальйона», складений за наказом Новоросійського губернатора М. Язикова), в якому подана назва нашого міста.

1795 р. – спорудження нової будівлі храму Нікопольської Свято-Покровської церкви.

1805 р. – перша енциклопедична довідка про м. Нікополь у «Словнику географічному Російської держави».

21 квітня 1819 р. – Указом Імператора Олександра І у Нікополі встановлено посаду городничого.

1834 р. – організована станція на поштовому тракту для диліжансного сполучення Нікополя з Катеринославом та Херсоном.

26 січня 1834 р. – за Указом Імператора Миколи І в Нікополі створено цех вільних матросів.

1847 р. – до Нікополя прибув перший пароплав «Луба». З 1853 р. було відкрито постійний водний маршрут Одеса-Нікополь-Олександрівськ.

1858 р. – збудовано перший кам’яний православний храм – цвинтарна церква прп. Іоанна Дамаскіна, що була приписана до церкви Святої Покрови Божої Матері.

1864 р. – організовано спрощене міське самоуправління та селянське волосне правління. Проживало 7 650 чоловік.

14 листопада 1881 р. – введена в експлуатацію телеграфна лінія Катеринослав – Нікополь протяжністю 115 верст.

1883 р. – відкриття геологом В. Домгером за 30 км на північний захід від Нікополя родовища марганцю, що має світове значення.

1885 р. – брати-підприємці Каршевські збудували на околиці Нікополя на Катеринославському шляху завод сільськогосподарських знарядь (нині – старий майданчик заводу «Нікра»).

1895 р. – підприємець В. Худяков збудував на околиці Нікополя на Херсонському шляху чавунно-мідноливарний та механічний завод (нині – старий майданчик НЗТА).

1897 р. – відбувся Перший Всеросійський перепис населення імперії, за яким у ньому проживало 8 100 чол.

1898 р. – збудовано Спасо-Преображенська церква.

1903 р. – введена в експлуатацію залізниця Олександрівськ – Нікополь – Долгинцеве, у 1905 р.збудовано вокзал.

1906 р. – створення першої громадської бібліотеки.

1908 р. – відкриття першого кінотеатру (сінематографа) купця Г. Єрлашова.

1900-і рр. – купець Г. Єрлашов будує першу електростанцію та проводить першу телефонну лінію.

1912 р. – поява в Нікополі першого автомобіля.

8 лютого 1915 р. – перші вибори до міської думи, міським головою обрано Я. Ветчинкіна.

5 березня 1917 р. – внаслідок Лютневої революції в Росії в Нікополі утворився новий орган влади – виконавчий комітет на чолі з М. Алексєєвим.

8 березня 1917 р. – створена Рада робітничих депутатів, яка з часом взяла владу у місті.

Квітень 1917 р. – вийшла перша нікопольська газета – «Вестник Никопольского исполнительного комитета».

10 березня 1917 р. – свято Свободи у Нікополі, коли вперше поряд з червоними революційними прапорами були підняті й жовто-сині українські.

Листопад 1917 р. – у Нікополі створено військово-революційний комітет на чолі з есером В. Антиповим.

7 січня 1918 р. – Перший з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів в Нікополі проголосив радянську владу.

10 квітня 1918 р. – внаслідок повстання місцевої організації фронтовиків і прибуттю десанту легіону українських січових стрільців австро-угорської армії, органи радянської влади покинули Нікополь.

Листопад 1918 р. – повстання лівих політичних сил в Нікополі проти влади гетьмана П. Скоропадського.

Лютий 1919 р. – Другий з’їзд рад робітничих і селянських депутатів проголошує радянську владу.

8-14 червня 1919 р. – народне антикомуністичне Троїцьке повстання, придушене військовими частинами Червоної Армії та ВЧК.

1 серпня 1919 р. – Нікополь захоплений частинами Добровольчої армії генерала Денікіна.

4 жовтня 1919 р. – 8 січня 1920 р. – місто під владою Революційної повстанської армії України батька Н. Махна.

Січень-жовтень 1920 р. – відновлення радянської влади.

11-17 жовтня 1920 р. – Нікополь тимчасово захопили частини Російської армії генерала Врангеля.

17 жовтня 1920 р. – в місто вступили частини 2-ї Кінної армії червоних, остаточне встановлення радянської влади.

Жовтень 1921 р. – утворення Нікопольського повіту з центром у Нікополі.

6 січня 1926 р. – Постановою ВУЦВК та РНК УСРР Нікополю надано статус міста.

22 лютого 1926 р. – Постановою ВУЦВК та РНК УСРР у Нікополі встановлено міську раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

1 травня 1932 р. – початок будівництва Нікопольського Південнотрубного заводу.

1932-1933 рр. – голод у Нікополі, під час якого за даними товариства «Меморіал» померло 810 чоловік.

1933 р. – початок авіасполучення між Нікополем та Дніпропетровськом.

Березень 1934 р. – Постановою ВУЦВК та РНК УСРР Нікополю надано статус міста обласного значення.

1935 р. – введення в експлуатацію першої в Україні електрифікованої дільниці залізниці Запоріжжя – Нікополь – Долгінцево.

1 липня 1935 р. – введено в дію Південнотрубний завод.

1937-1938 рр. – масові репресії органів НКВС проти нікопольців, під час яких було заарештовано 1 882 чол., з них 1 600 чол. розстріляно, а інші засуджені до ув’язнення.

1937 р. – першим депутатам Верховної Ради СРСР по Нікопольському виборчому округу став шахтар-стахановець О. Барсуков.

1938 р. – першим депутатом Верховної Ради УРСР по Нікопольському виборчому округу став начальник управління НКВС по Дніпропетровській області майор держбезпеки М. Коркін.

7 вересня 1939 р. – в Нікополі проведена мобілізація в Червону Армію і 123-й Нікопольський територіальний стрілецький полк, розгорнутий в 176-у стрілецьку дивізію та відправлений на війну з Польщею.

Березень – червень 1941 р. – формування двох полків 206-ї стрілецької дивізії, відправленої на фронт 22 червня.

Червень – серпень 1941 р. – формування 253-ї стрілецької дивізії, була відправлена на фронт недоукомплектованою.

17 серпня 1941 р. – німецькі війська увійшли в Нікополь.

Жовтень 1941 р. – масові репресії німецької бригади СС проти єврейського населення та радянсько-комуністичного активу міста.

Жовтень 1941 – листопад 1943 рр. – діяльність радянських підпільних організацій під керівництвом М. Хілінського, Л. Хлястикова, А. Кардашова та підпілля ОУН під керівництвом Ф. Вовка.

8 лютого 1944 р. – війська 3-го і 4-го Українських фронтів звільнили Нікополь від німецьких військ.

1948-1949 рр. – між Нікополем та Дніпропетровськом прокладено перший асфальтовий шлях.

1940-1950-і рр. – збудовано Соцмісто, Палац культури ПТЗ, розбито парк Металургів і алея на пр. Трубників.

1953 р. – збудований новий майданчик кранобудівного заводу ім. Леніна.

1956 р. – збудований річковий порт.

1957 р. – початок прийому телепередач у Нікополі.

1960-і рр. – збудований завод залізобетонних конструкцій.

1960-1980 рр. – розгорнуто масове житлове крупнопанельне будівництво, зведено більше 800 багатоповерхових будинків. Досвід бригади І. Ганчева вивчався по всьому Радянському Союзу.

1960-і рр. – збудовано новий майданчик заводу трубопровідної арматури.

6 березня 1966 рр. – дав першу плавку й став до ладу найбільший в Європі завод феросплавів.

1967 р. – збудовано широкоформатний кінотеатр ім. Леніна.

1970-і рр. – будівництво Палацу урочистих подій, Центрального гастроному, Центрального універмагу, автовокзал, першу девятиповерхівку.

1980 р. – розбито парк Перемоги.

18 вересня 1980 р. – Президія Верховної Ради СРСР нагородила Нікополь Орденом Трудового Червоного Прапора за високі показники в господарському розвитку та в зв’язку з 200-річчям заснування міста (за відлік був взятий рік його найменування).

Весна 1990 р. – вибори в Верховну Раду УРСР і місцеві органи влади на альтернативній основі.

24 серпня 1991 р. – депутат Верховної Ради УРСР від Нікопольського виборчого округу Ю. Головко голосував за прийняття Акту проголошення незалежності України.

26 серпня 1991 р. – VI сесія Нікопольської міської ради ХХІ скликання ухвалила рішення про підтримку Акту проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР.

1 грудня 1991 р. – на Першому Всеукраїнському референдумі більшість нікопольців підтримали Акт проголошення незалежності України та кандидатуру Голови Верховної Ради України Л. Кравчука на посаду першого Президента України.

26 червня 1994 р. – мешканці Нікополя вперше обрали прямим і таємним голосуванням головою Нікопольської міської ради І. Мітченка.

23 лютого 1997 р. – міським головою Нікополя вперше обрано С. Старуна, командира Нікопольської бригади ППО.

2000 р. – реструктуризація Південнотрубного заводу, на базі його цехів створено п’ять великих трубних заводів та низка обслуговуючих підприємств.

28 листопада 2000 р. – сесія міської ради прийняла рішення про символіку територіальної громади (герб і прапор).

Грудень 2001 р. – за даними Першого Всеукраїнського перепису населення Нікополя складало 136 100 чоловік.

24 квітня 2002 р. – рішенням виконавчого комітету міської ради на підставі результатів наукових досліджень Інституту історії України НАН України встановлено офіційну дату заснування Нікополя – 1639 р. (від часу побудови козаками Війська Запорозького міста-фортеці Січ на Микитиному Розі).

Views: 1061